Бібліотека № 42

Рекомендуємо 

до прочитання: 

казковий ювіляр.

«Одного разу ти станеш таким дорослим,

 що знову почнеш читати казки» 

(Клайв Льюїс)

Свій книжковий ювілей святкує «Казка про рибака та рибку» Олександра Пушкіна. Ось уже 195 років цей простонародний сюжет є шедевром високої літературної мови.

Особисто для мене казка – це жанр на все життя. Вперше зустрічаємось з нею в дитинстві, а в дорослому віці казки перечитуються вже по-новому. І історія про людську зажерливість виходить за рамки дитячого прочитання.

Тридцять три роки жив старий зі своєю старою на березі синього моря. Синє море – це величезний, повний спокус і принад матеріальний світ. Та старий живе в злагоді зі своєю душею і прекрасно ладнає з навколишнім світом. Він закидає невід зі своїми бажаннями і отримує саме те, що потрібно йому на день нинішній. Працьовитий, терплячий, люблячий чоловік отримує винагороду від життя в образі золотої рибки. Він спішить поділитися своєю радістю. Та зовсім інша справа – його стара. Розпочавши зі старого корита, вона незабаром захотіла панувати над самою рибкою.

Страшне і незрозуміле намагання прагнути до більшого, коли в тебе вже є все! Людина, що зрікається своєї духовної природи на користь матеріальному, ніколи не буде помірною в своїх бажаннях. Вона не буде радіти тому, що має! Вона не буде вдячною, щоб бути щасливою!

В казці помилкові, ненаситні потреби закінчуються розбитим коритом.

А в реальному житті? Особисто мене не полишає відчуття, що багатьом нашим людям (особливо політикам) в дитинстві зовсім не читали казок.

А зустріч з казкою чекає на вас в бібліотеці № 42 після закінчення карантину.

Давайте вірити в чудо!

Щиро ваша Світлана Лазаренко.